Мамочка, кохана, рідна, Скарб безцінне моє, Немає нічого на світі мені дорожче, Чим серце материнське твоє. Я портрет б твій золотом вишила, Аби ти ще краща була. Крикну я, щоб все навколо чули: “Я хочу, щоб ти вічно жила”.
Мама найкраща, я ж на неї схожа … І такий Матусі ні-хоч пройти весь білий світ.
Господи, прости мене за сльози матері!
Не варто на маму злитися і говорити їй образливі слова, навіть в запалі суперечки. Адже одна ненавмисно кинуте слово здатне не просто поранити, а розбити материнське любляче серце.
Дитина перед тим, як народитися, сказав Богу: – Мені страшно, а раптом я не зможу? …- Чи зможеш. Я дам тобі Ангела! …- А як його звати? …- Неважливо, ви будете звати його МАМА! …
Дорога Мамуля, рідна моя! Нехай життя пестить одну лише тебе, проблем хай не дарує, клопоту і негараздів, балує нехай щастям лише круглий весь рік.
Я зберу посмішки з усього світу і принесу їх тобі, нехай все сумують, аби ти посміхалася, мама …
Мистецтво материнства – навчити дитину мистецтву життя (Е. Хеффнер).
Найкраще заспокійливе – мама. Сидиш, ревеш, а вона підійде, обійме і скаже, що все буде добре.
