Сумні статуси до сліз – Коли тебе зрадили – це все одно, що руки зламали … Пробачити можна, але ось обійняти вже ніколи не вийде …
Чи не осінь в нашій смутку винна, а лише в душі відсутність весни …
Удари в спину найчастіше наносять ті, кого захищаєш грудьми.
І в душу я свою врата закрила. Кому – то мене просто не зрозуміти … Мені часто кажуть, що я красива … Мені б красу на щастя обміняти …
Сумує той, кому не все одно.
Втратити того, кого любив – це страшно, але ще страшніше так ніколи його і не зустріти.
Кожен з нас відданий. Кому-то або кимось.
Ми беремо від життя багато, але вона потім, може взяти щось взамін …
Мені здається, що найстрашніша звичка людства – прощатися один з одним назавжди.
Коли тебе зраджують вперше – це як постріл в упор. Негайна смерть. Коли тебе зраджують двічі – ти вже нічого не відчуваєш. Ти вже мертвий.
В своєрідне час живемо: боїмося подряпати айфон, але не боїмося насрати в душу людям.
Найстрашніше … це коли ви любите один одного, але обидва горді
Напевно ми надто горді, щоб сказати один одному: “Мені тебе не вистачає” …
Люди не помічають, що ми робимо для них, зате вони зауважують, чого ми не робимо.
Бувають люди, з відходом яких йде частина тебе. Ти не вмираєш, немає. Просто вже не той, що раніше. По-іншому реагуєш на речі. По-іншому мислиш. Навіть посмішка вже інша …
Це дуже боляче, коли сумуєш за тим, хто більше ніколи не повернеться.
Буває, що людина своєю поведінкою, своїми словами поступово вбиває в нас все хороше, що ми відчували до нього.
Сумно зустрічати тих людей, які знали про тебе все … навіть найпотаємніше … а зараз, проходячи повз, навіть не вітаються.
Велика радість любові, але страждання такі великі, що краще не любити зовсім.
Плакати потрібно тоді, коли плаче дощ … Тоді буде незрозуміло хто з вас ллє сльози
Всі ми говоримо: життя нас звела, життя нас зв’язала, у нас один шлях … А пройде пару років, ми зустрінемося на вулиці і навіть не привітаємося. Ось вам і життя …
Я буду самим п’яним гостем на їх весіллі і голосніше за всіх буду кричати “Гірко”, тому що мені дійсно буде гірко, дуже гірко …
… Але знаєш, тонуть адже не тому, що плавати не вміють. Тонуть, коли немає сил залишатися на березі. Сергій Лук’яненко
