Цитати Амара Хайяма

Цитати Амара Хайяма

Цитати Амара Хайяма – У коханій людині подобаються навіть недоліки, а в нелюба дратують навіть гідності.

Чи не стримуй те, що йде, і не відіпхни то, що приходить. І тоді щастя саме знайде тебе.

Красивим бути – не означає їм народитися, адже красі ми можемо навчитися. Коли гарний душею людина – яка зовнішність може з нею зрівнятися?

Крапля стала плакати, що розлучилася з морем. Море засміялася над наївним горем.

Наш світ – алея молода троянд, хор солов’їв і базікання бабок. А восени? Тиша і зірки, і морок твоїх розпушений волосся …

Чим нижче чоловік душею, тим вище задирає ніс. Він носом тягнеться туди, куди душею не доріс.

Про нас думають погано лише ті, хто гірше нас, а ті, хто краще нас … Їм просто не до нас …

Хто життям біт, той більшого доб’ється. Пуд солі з’їв вище цінує мед. Хто сльози лив, той щирою сміється. Хто помирав, той знає, що живе!

Мене ніколи не відштовхувала бідність людини, інша справа, якщо бідні його душа і помисли.

Якщо ти за добро подяку чекаєш – Ти не даруєш добро, ти його продаєш.

В одне вікно дивилися двоє. Один побачив дощ і бруд. Інший – листя зеленої в’язь, весну і небо блакитне. В одне вікно дивилися двоє.

Справжній друг – це людина, яка висловить тобі в очі все, що про тебе думає, а всім скаже, що ти – чудова людина.

Ми джерело веселощів – і скорботи рудник. Ми вмістилище скверни – і чисте джерело. Людина, немов у дзеркалі світ – багатоликий. Він незначний – і він же безмірно великий!

Можна спокусити чоловіка, у якого є дружина. Можна спокусити чоловіка, у якого є коханка. Але не можна спокусити чоловіка, у якого є улюблена жінка.

Не вір тому, хто говорить красиво, в його словах завжди гра. Повір тому, хто мовчазно, творить гарні справи.

Як часто, в житті помиляючись, втрачаємо тих, ким дорожимо. Чужим сподобатися намагаючись, деколи від ближнього біжимо. Підносимо тих, хто нас не стоїть, а найвірніших зраджуємо. Хто нас так любить, ображаємо, і самі вибачень чекаємо.

Ми більше в цей світ повік не потрапимо, повік не зустрінемося з друзями за столом. Лови ж кожне летить мить, – його не підстерегти вже ніколи потім.

Чи не заздри тому, хто сильний і багатий, за світанком завжди настає захід. З цим життям короткою, равною вдиху, Звертайся, як з даної тобі напрокат.

Я думаю, що краще одиноким бути, ніж жар душі кому-небудь дарувати. Безцінний дар віддавши кому попало, рідного зустрівши, що не зумієш полюбити.

Що впав духом гине раніше терміну. ​​

Чи не смішно весь вік по копійці збирати, якщо вічне життя все одно не купити? Цю життя тобі дали, мій милий, на час, – постарайся ж часу не упустити.

Дарувати себе – не означає продавати. І поруч спати – не означає переспати. Чи не помститися – не означає все пробачити. Чи не поруч бути – не означає не любити.

Можна спокусити чоловіка, у якого є дружина, можна спокусити чоловіка, у якого є коханка, але не можна спокусити чоловіка, у якого є улюблена жінка.

Щоб мудро життя прожити, знати треба чимало, два важливих правила запам’ятай для початку: ти краще будь голодним, аніж що-небудь є, і краще будь один, ніж разом з ким попало.

Не роби зла – повернеться бумерангом, що не плюй в колодязь – будеш воду пити, не ображай того, хто нижче рангом, а раптом доведеться що-небудь просити. Не видай друзів, їх не заміниш, і не втрачай коханих – не повернеш, не бреши собі – з часом перевіриш, що цією брехнею сам себе ти предаёшь.

Зірваний квітка повинен бути подарований, розпочате вірш – дописано, а улюблена жінка – щаслива, інакше й не варто було братися за те, що тобі не під силу.

Любов може обійтися без взаємності, але дружба – ніколи.

Не клич сто красунь – не треба мені їх, Мені одна лише потрібна, що миліше інших.

Молчанье – щит від багатьох бід, а балаканина завжди на шкоду. Мова у людини малий, але скільки життів він зламав.

Хочі не ново, я нагадаю знову: перед обличчям і друга і ворога ти – пан невимовного слова, а сказаного слова – ти слуга!

З людьми ти таємницею не поділися своєю, адже ти не знаєш, хто з них підлий. Як сам ти чиниш Ти Божої твариною, того ж чекай собі і від людей!

Якщо підлий ліки наллє тобі – вилий! Якщо мудрий наллє тобі отрути – прийми!

Подиву гідне вчинки Творця! Переповнені гіркотою наші серця, ми йдемо з цього світу, не знаючи ні початку, ні сенсу його, ні кінця!

В цьому світі невірному не будь дурнем: покладатися не думай на тих, хто кругом, тверезим оком поглянь на найближчого друга – друг, можливо, виявиться найлютішим ворогом!

Життя – ні мало, ні багато – мить одне!