Жінки ніколи не бувають такі сильні, як коли вони озброюються слабкістю.
Будь-яка любов – щастя, навіть якщо вона не розділена.
Кожен раз, коли я переживав любовну катастрофу – а їх, цих любовних катастроф, було чимало в моєму житті, вірніше майже кожна моя любов була катастрофою, – я був близький до самогубства.
Все ритм і біг. Безцільне поривання! Але страшний мить, коли стремленья немає.
Марнославство вибирає, справжня любов не вибирає.
Я бачу, чую, щасливий. Все в мені.
Жінки ніколи не бувають такі сильні, як коли вони озброюються слабкістю.
Я не червонець, щоб всім подобатися.
Жінку ми обожнюємо за те, що вона владарює над нашою мрією ідеальною.
Людське щастя в тому, щоб нічого не бажати для себе. Душа заспокоюється і починає знаходити хороше там, де зовсім цього не очікувала.
Любов вносить ідеальне ставлення і світло в буденну прозу життя, розворушує благородні інстинкти душі і не дає загрубеть у вузькому матеріалізмі і грубо-тваринному егоїзмі.
Є, брат, жіночі душі, які вічно тужать якоїсь сумної спрагою любові і які від цього від самого ніколи й нікого не люблять.
