Дефіцитна життя давала імпульс енергії. У духовній, інтелектуальній сфері – те ж саме: дефіцит свободи, дефіцит гострого слова, дефіцит відкритого сміху. Було щастя здобуття. А зараз бери – не хочу. І куди подіти цю енергію бажання?
Я дуже сподіваюся на кризу. Мені здається, він ближче нашому менталітету, ніж достаток.
У житті головне – це впертість, маніакальна впертість. Хоча майбутнє людини визначить генетика. Я впевнений, що виховання, освіта – нісенітниця. Все залежить від того, що в тобі закладено.
Мені просто нецікаво колективне мислення. Мені більше подобається жити своїм розумом …
Не можна існувати в цілодобовому, що не проходить почутті ненависті, роздратування, неприйняття, відчуття біди і горя. Повинні бути оазиси, просвіти. Життя-то одна … Так що всередині будь-якого кошмару треба намагатися шукати позитивні емоції.
Будемо матюкатися тим, що залишилося!
Росія – країна недорозвиненого соціалізму і недоробленого капіталізму.
Раз радишся, значить, вже фігня.
Кар’єра – це міра марнославства, а у мене марнославство дозовано необхідно не випасти з обойми гідних людей.
Боягузтво – сестра паніки.
Довго жити почесно, цікаво, але небезпечно з точки зору зміщення тимчасового свідомості.
