Цитати Солженіцина – Коли-небудь не страшно померти – страшно померти ось зараз.
Освіта розуму не додає.
Любов до тварин ми тепер не ставимо в людях ні в гріш, а над прихильністю до кішок навіть неодмінно сміємося. Але розлюбивши спершу тварин – Чи можна запобігти тому ми потім разлюбліваем і людей?
Є високу насолоду у вірності. Може бути – найвище. І навіть нехай правду твою не знають. І навіть нехай не цінують.
Якщо ти не вмієш використовувати хвилину, ти дарма проведеш і годину, і день, і все життя.
Саме в наш час демократія з форми державного устрою піднялася як би в універсальний принцип людського існування, майже в культ.
Адже є ж люди, яким так і вистилає гладенько все життя, а іншим – все перекромсано. І кажуть – від людини самого залежить його доля. Нічого не від нього.
Занадто довго у нас всяке відали і керували ті, хто нічого в ньому не розуміють. Нарешті кожну справу повинні вести знають.
Кожен спільне свято важкий самотній людині. Але нестерпний самотній жінці, у якої роки йдуть, – свято жіночий!
Є високу насолоду у вірності. Може бути – найвище. І навіть нехай правду твою не знають.
Взагалі важко вважатися, кому важче. Це ще важче, ніж змагатися успіхами. Свої біди кожному Прикро.
Жалість – почуття принижує: і того, що принижує, хто шкодує, і того, кого жаліють.
Якщо людина за життя названий діячем, та ще заслуженим, то це його кінець: слава, яка вже заважає лікувати, як занадто пишна одяг заважає рухатися.
Робота – вона як палиця, кінця в ній два: для людей робиш – якість дай, для начальника робиш – дай показуху.
Все ж ти є, Творець, на небі. Довго терпиш, так боляче б’єш.
Знаєш, чому коні живуть так довго? Вони не з’ясовують стосунки!
Одна велика пристрасть, зайнявши раз нашу душу, жорстоко ізмещает все інше. Двом пристрастям немає місця в нас.
Ситість зовсім не залежить від того, скільки ми їмо, а від того, як ми їмо! Так і щастя, так і щастя, Левко, воно зовсім не залежить від обсягу зовнішніх благ, які ми урвали у життя. Воно залежить тільки від нашого ставлення до них!
З кого починати виправляти світ? З інших? Або з себе?
Кажуть, цілий народ не можна пригнічувати без кінця. Брехня! Можна, можливо! Ми ж бачимо, як наш народ спустошили, здичавів, і зійшло на нього байдужість вже не тільки до долі країни, вже не тільки до долі сусіда, але навіть до власної долі і долі дітей.
