Цитати Солженіцина

Освіта розуму не додає.

Любов до тварин ми тепер не ставимо в людях ні в гріш, а над прихильністю до кішок навіть неодмінно сміємося. Але розлюбивши спершу тварин – Чи можна запобігти тому ми потім разлюбліваем і людей?

Є високу насолоду у вірності. Може бути – найвище. І навіть нехай правду твою не знають. І навіть нехай не цінують.

Якщо ти не вмієш використовувати хвилину, ти дарма проведеш і годину, і день, і все життя.

Саме в наш час демократія з форми державного устрою піднялася як би в універсальний принцип людського існування, майже в культ.

Адже є ж люди, яким так і вистилає гладенько все життя, а іншим – все перекромсано. І кажуть – від людини самого залежить його доля. Нічого не від нього.

Занадто довго у нас всяке відали і керували ті, хто нічого в ньому не розуміють. Нарешті кожну справу повинні вести знають.

Кожен спільне свято важкий самотній людині. Але нестерпний самотній жінці, у якої роки йдуть, – свято жіночий!

Є високу насолоду у вірності. Може бути – найвище. І навіть нехай правду твою не знають.

Взагалі важко вважатися, кому важче. Це ще важче, ніж змагатися успіхами. Свої біди кожному Прикро.

Жалість – почуття принижує: і того, що принижує, хто шкодує, і того, кого жаліють.

Якщо людина за життя названий діячем, та ще заслуженим, то це його кінець: слава, яка вже заважає лікувати, як занадто пишна одяг заважає рухатися.

Робота – вона як палиця, кінця в ній два: для людей робиш – якість дай, для начальника робиш – дай показуху.

Все ж ти є, Творець, на небі. Довго терпиш, так боляче б’єш.

Знаєш, чому коні живуть так довго? Вони не з’ясовують стосунки!

Одна велика пристрасть, зайнявши раз нашу душу, жорстоко ізмещает все інше. Двом пристрастям немає місця в нас.

Ситість зовсім не залежить від того, скільки ми їмо, а від того, як ми їмо! Так і щастя, так і щастя, Левко, воно зовсім не залежить від обсягу зовнішніх благ, які ми урвали у життя. Воно залежить тільки від нашого ставлення до них!

З кого починати виправляти світ? З інших? Або з себе?

Кажуть, цілий народ не можна пригнічувати без кінця. Брехня! Можна, можливо! Ми ж бачимо, як наш народ спустошили, здичавів, і зійшло на нього байдужість вже не тільки до долі країни, вже не тільки до долі сусіда, але навіть до власної долі і долі дітей.

Байдужість, остання рятівна реакція організму, стала нашою визначальною рисою.

Що найдорожче в світі? Виявляється, усвідомлювати, що ти не береш участь в несправедливості. Вони сильніше тебе, вони були і будуть, але нехай – не через тебе.

Не бойся кулі, яка свистить, раз ти її чуєш – значить, вона вже не в тебе. Тієї єдиної кулі, яка тебе вб’є, ти не почуєш

Розумного на світі багато, мало – хорошого

Спорт – опіум для народу … Спортивними видовищами, футболом та хокеєм з нас і роблять дурнів.

У тих людей завжди особи гарні, хто в ладах з совістю своєю.

Дві загадки в світі є: як народився – не пам’ятаю, як помру – не знаю

Перемоги потрібні урядам, поразки потрібні – народу. Після перемог хочеться ще перемог, після поразки хочеться свободи – і зазвичай її домагаються. Поразки потрібні народам, як страждання і біди потрібні окремим людям: вони змушують поглибити внутрішнє життя, піднятися духовно.

У кожного завжди дюжина гладеньких причин, чому він має рацію, що чи не жертвує собою.

Ніхто з людей нічого не знає наперед. І найбільша біда може спіткати людину в найкращому місці, і найбільше щастя розшукає його – в наідурном.

А я – молився. Коли нам погано – ми ж не соромимося Бога. Ми соромимося Його, коли нам добре.

Нічого в світі не можна домагатися насильством! взявшимеч, ніж, гвинтівку, ми швидко зрівняємося з нашими катами і насильниками. І не буде кінця …

Самогубець – завжди банкрут, це завжди – людина в глухому куті, людина, яка програла життя і не має волі для її продовження.

Ревнощі – це ображене самолюбство. Справжня любов, позбувшись відповіді, чи не ревнує, а вмирає, костеніє.

Необмежена влада в руках обмежених людей завжди призводить до жорстокості.