Цитати Ткачова – Сором – це важлива річ, яка має бути присутня в нашому житті: в одязі, в поведінці, в мовному етикеті.
Нічого не приніс, нічого не понесеш. Ми просто забуваємо про це.
Незадоволені накликають на себе те, що треба їм, щоб зрозуміти ціну того, що вони мають.
При глибокому проникненні в таємниці науки, ти дивуєшся складності, стрункості і гармонії досліджуваного предмета.
Хвороба душі – бажання шуму. Совість говорить в тиші. Гучний світ побудований людиною, які не бажають слухати свою совість. Потрібно навчитися мовчати, щоб зрозуміти, що живе в серці. Коли людина мовчить, його серце зігрівається.
Якщо дочка прийде до вас скаржитися на зятя, не слухайте її. Нехай повертається додому і мириться з чоловіком. Якщо так зробить син, розгорніть його в сторону дружини. Ви можете допомогти їм, в основному, молитвою. Я не знаю, молилися ви за своїх дітей, коли вони лежали в колисці, коли вони пішли в школу, коли почали дорослішати. Я не знаю, чого ви просили у Бога для них, коли молилися. Якщо молилися, то, звичайно, просили здоров’я. А ось чи просили терпіння, цнотливості, працьовитості, міцної віри в Господа, я не знаю. Але як би там не було, моліться зараз.
переоцінити те, що ви маєте, щоб Бог у вас цього не забрав.
Святі кажуть, що коли людина знаходить свою половину, весь світ втрачає ознаки статі. У «нього» є «вона», всі інші – просто люди.
Добре б бути таким, як повітря – завжди потрібним і завжди непомітним. Нікому не нав’язуватися, ні з кого не висмоктувати кров і разом з тим приходити вчасно туди, де ти якраз в цей час потрібен. Це великий талант.
Особистість загартовується в спілкуванні, а зростає на самоті.
Життя дуже проста насправді: шукати, знайти і служити.
Для того щоб бути улюбленим як пан, чоловік сам повинен любити дружину, як Христос любить Церкву, тобто жертовно, вірно, до кінця. Причому, думаю, він повинен першим так любити свою дружину, і тоді жінка, створена Богом для любові, неодмінно відповість йому і вірністю, і вдячністю, і послухом. Починати треба з чоловіки.
Жінок, задоволених своїми чоловіками, в світі не так вже й багато. Так само як і чоловіків, задоволених дружинами своїми, теж не так вже й багато. Але це не тому, що дружини і чоловіки огидні, а тому що люди в більшості своїй невдячні, заздрісні і замріяні.
Ні щастя людині, у якого серце грішне. Шлях до щастя – це шлях терплячого праці та подяки.
