Може, бахнемо? Обов’язково бахнемо. І не раз. Весь світ в труху. Але потім.
Ти, дух, правильний військовий. Ми з тобою в онучі від Версаче додому поїдемо.
Навмисно не придумаєш
Це вам не це. Зрозуміло.
Як там на громадянці? Баби є? Практично ні. Самі дивуємося.
В повітрі висів страшний дух свята.
Тебе, «Федя», як звуть?
Бачиш ховраха? Ні. І я не бачу. А він є.
А це чувак з плаката «Не хапайся за оголений провід».
Хабар пропонував. Але не дав.
Ти не гони на мій шлунок. Я в дитинстві підшипник переварив.
Прапор випив … і опал, як озимі.
Товариш дембель, коли нам їсти дадуть? Ніколи, товаришу дух. Це армія.
Солдати. Ви знаєте, що я вам можу сказати. І я знаю, що ви мені можете відповісти. Коротше – Служіть!
Роздав усім автомати, а кому вони не дісталися – саперні лопатки.
Ось взяти мене. Ким я був? А ким я став? М’яко кажучи, всім.
