Ти боїшся темряви, братик. Боюся. Як і всі.
Колись Рим був священною мрією. Про нього говорили пошепки. Ми боялися, що мрія може зникнути – вона була такою тендітною.
Якщо опинитеся одні серед квітучого лугу, обпалювати сонцем, нічого не бійтеся. Бо ви вже в Еліза, і ви мертві!
Ти будеш служити ти брату, як служив батькові? Я завжди буду служити Риму.
Ми, смертні, лише тіні і пил. Тепер ми вільні. Я ще побачу тебе. Але не зараз. Не зараз.
Чи не вмирай, інакше тебе згодують левам. Їх цінують більше ніж нас.
Я не вдаю людиною з народу, сенатор, але намагаюся бути людиною для народу.
Змія без голови вкусити не може.
Страх і здивування – велика комбінація.
Іноді я роблю те що хочу, в решту часу то, що зобов’язаний.
Сторінка: 1 2
