А в голові одна думка: «Живеш адже тільки раз, тільки раз».
А тепер, похвалившись своєю терпимістю, я повинен зізнатися, що ця терпимість має межі.
Стриманість в судженнях – запорука невичерпної надії.
Чуття до основних моральних цінностей відпущено природою не всім в однаковій мірі.
Ніякі расові чи духовні відмінності між людьми не можуть зрівнятися з тією різницею, яка існує між хворою людиною і здоровим.
Я більше не прагнув до захоплюючим вилазкам з привілеєм заглядати в людські душі.
І в мені вже міцніла знайома, приходила щоліта впевненість, що життя починається заново. Так багато можна було прочитати книг, так багато ввібрати життєдайних сил з напоєного свіжістю повітря.
Вогні тим яскравіше, чим більше земля відвертається від сонця.
