Цитати Амвросія Оптинського – Любов до Бога доводиться любов’ю і милосердям до ближнього, а милосердя, милість і поблажливість до ближнього і прощення недоліків його купуються через смирення і самоукореніе …
… постараємося покласти тверде початок – НЕ розгалужувати шлях Христов на різноманітні галузі, але збирати воєдино головне: любити Господа від щирого серця і мати мир і святиню з усіма, ні про кого не думати погано і підозріло.
… почнемо кожен з тій мірі любові, яку хто має, і Бог допоможе нам. Кого обтяжують гріхи, хай назад думає, що любов покриває безліч гріхів; чия совість обурена безліччю беззаконь, той нехай думає, що любов є виконання закону.
Любов і милість не можуть бути без смирення, а смирення не може бути без милості і любові.
Милість і поблажливість до ближніх і прощення їхніх недоліків є найкоротший шлях до спасіння.
Істина одна, але люди наближаються до неї по-різному, як показують дев’ять Євангельських блаженств.
… справа нашого спасіння залежить і від нашого волевиявлення, і від Божої допомоги і сприяння. Але останнє не буде, якщо не випередити перше.
Блажен, хто радості святкової і духовної не отруюють ніякої неміччю людської. А загальна у всіх нас неміч, коли буваємо веселі або незадоволені, – судити і засуджувати ближнього.
… із заповідей є одна, яку ми легко порушуємо, забуваючи, що порушення це звертає життя нашу в лицемірство, заповідь ця – не судити і не засуджувати …
Деякі гріха осуду піддаються від звички, інші від злопам’ятносте, інші від заздрощів і ненависті, а здебільшого піддаємося ми гріха сему від зарозумілості і звеличування незважаючи на велику свою непоправність і гріховність, нам все-таки здається, що ми краще за багатьох.
Сказано: Царство Боже всередині нас. Ми ж, залишаючи шукання його всередині себе, обертаємося зовні, займаючись розбором чужих справ і недоліків.
Кожному з нас більш повинно піклуватися про себе самого, про свою душу і про власну користь душевної, тому що, за словом апостола, кожен з нас сам про себе віддасть слово Богу. У нас же плутанина тому й відбувається, що ми все більше схильні до напоумлення інших і намагаємося не тільки переконати, а й переконати і довести всілякої аргументами.
У всякого свій погляд, і всякий влаштовує на свій лад, а на розладі грають тільки на останньому інструменті, і люди самі звичайні.
