Цитати Амвросія Оптинського

Цитати Амвросія Оптинського

Цитати Амвросія Оптинського – Любов до Бога доводиться любов’ю і милосердям до ближнього, а милосердя, милість і поблажливість до ближнього і прощення недоліків його купуються через смирення і самоукореніе …

… постараємося покласти тверде початок – НЕ розгалужувати шлях Христов на різноманітні галузі, але збирати воєдино головне: любити Господа від щирого серця і мати мир і святиню з усіма, ні про кого не думати погано і підозріло.

… почнемо кожен з тій мірі любові, яку хто має, і Бог допоможе нам. Кого обтяжують гріхи, хай назад думає, що любов покриває безліч гріхів; чия совість обурена безліччю беззаконь, той нехай думає, що любов є виконання закону.

Любов і милість не можуть бути без смирення, а смирення не може бути без милості і любові.

Милість і поблажливість до ближніх і прощення їхніх недоліків є найкоротший шлях до спасіння.

Істина одна, але люди наближаються до неї по-різному, як показують дев’ять Євангельських блаженств.

… справа нашого спасіння залежить і від нашого волевиявлення, і від Божої допомоги і сприяння. Але останнє не буде, якщо не випередити перше.

Блажен, хто радості святкової і духовної не отруюють ніякої неміччю людської. А загальна у всіх нас неміч, коли буваємо веселі або незадоволені, – судити і засуджувати ближнього.

… із заповідей є одна, яку ми легко порушуємо, забуваючи, що порушення це звертає життя нашу в лицемірство, заповідь ця – не судити і не засуджувати …

Деякі гріха осуду піддаються від звички, інші від злопам’ятносте, інші від заздрощів і ненависті, а здебільшого піддаємося ми гріха сему від зарозумілості і звеличування незважаючи на велику свою непоправність і гріховність, нам все-таки здається, що ми краще за багатьох.

Сказано: Царство Боже всередині нас. Ми ж, залишаючи шукання його всередині себе, обертаємося зовні, займаючись розбором чужих справ і недоліків.

Кожному з нас більш повинно піклуватися про себе самого, про свою душу і про власну користь душевної, тому що, за словом апостола, кожен з нас сам про себе віддасть слово Богу. У нас же плутанина тому й відбувається, що ми все більше схильні до напоумлення інших і намагаємося не тільки переконати, а й переконати і довести всілякої аргументами.

У всякого свій погляд, і всякий влаштовує на свій лад, а на розладі грають тільки на останньому інструменті, і люди самі звичайні.

Твердо має пам’ятати, що на землі досконалості немає, але все люди, в міру своєї, деякі мають недоліки, попущаемие Промислом Божим до нашого смирення.

Нерідко від необережних слів буває більш бід, ніж від самих справ. Людина словесним тому і називається, щоб вимовляв слова розумно обдумані.

… хто сам захоче шукати честі, той буде отримувати одне тільки безчестя, і з цим пов’язану скорботу.

Від самолюбства безглуздого, від самолюбства засудження і осуд інших, від нього обурення і нарікання, і самовиправдання, і небажання нічого потерпіти, а внаслідок всього цього малодушність …

Пристрасть заздрості ні в якій радісне свято, ні за яких радісних обставин, не дає цілком порадіти тому, ким вона має.

Заздрість походить від гордості і разом від недбальства до виконання належного.

Всього краще, як сказано раніше, намагатися винищувати заздрість на самому початку, смиренної.

… називай будь-яку річ своїм ім’ям …

Ми ж зело опиралися уклонятіся на шуюю сторону, під пристойними приводами, працюючи тонкому почуттю самолюбства і самовиправдання.

… перш за все старайся мови не давати волі, а потім і думки. Сказано: мова – лепота неправди, скверни все коло народження нашого, тобто всю поточну життя.

Ласкаво християнське вимагає душевної і серцевої простоти, а не облуди …

… смуток буває тому, що не знехтували ми ще марної слави і дорожимо думкою людським, або хоч і не цінуємо, а не відкинули ще його.

Іншого засобу для отриманнямирного влаштування душевного, крім виконання Євангельських заповідей Божих, винайти неможливо. Євангельські ж заповіді вимагають, по-перше, смиренного терпіння і перенесення всіх спокус …

… ніде Господь не хоче неволею примушувати людину, а всюди являє благому нашому произволению, і через власне волевиявлення люди бувають або добрі, або злі.

Не дивно падати, але ганебно і тяжко перебувати в гріху.

Корисніше постійно продовжувати помірне роблення, ніж іноді зайве здійснювати, іноді ж і належне залишати через непомірне втоми.

хворих і скорботному неблаговременно і недоречно постити.

Господь не сказав: аще хочеш ввійти в життя, виконай правило; але: аще хочеш ввійти в життя – то виконай заповіді.

Зло завжди забігає вперед, але не подужає …

Майбутнє є Бог вість. Человеци ж еліко глаголют, глаголют поміркуванню обставин, еліко чують або бачать.

… тепер все самі багато знають, а тільки мало хто з нас таких, які б проізволялі справою виконувати те, що знають.

… хто не має мудрості, той повинен, принаймні, миритися, а за смирення просвітить його Господь, як повинно розумно діяти в скрутному становищі.