Цитати Вагнера

Цитати Вагнера

Цитати Вагнера – Радість полягає не в речах. Вона в нас самих.

Творець художнього твору майбутнього є не хто інший, як художник теперішнього часу.

З тих пір як завелися у нас знавці мистецтва, саме мистецтво пішло до біса.

Я переконаний, що є універсальні потоки Божественної думки, вібруючої ефір всюди і що будь-який, хто може відчувати ці коливання, натхненний.

Музика не може мислити, але вона може втілювати думку.

Мистецтво, яке неможливо відрізнити від мазні тварин або діянь неживої природи, взагалі не повинно розглядатися як мистецтво.

Мистецтво було завжди прекрасним дзеркалом суспільного ладу.

В державі суспільство зобов’язане жертвувати частиною власного егоїзму заради благополуччя більшості. Безпосередньою метою держави є стабільність, досягнення спокою.

Музика не може мислити, але вона може втілювати думку.

Мета історичного розвитку – сильний, красивий чоловік.

У італійця музика служить любові, у француза- суспільству, німець же займається нею як наукою.

Хто прагне відзначитися, повинен мати те, від чого можна відрізнятися.

Те, що не може бути правдою для теперішнього часу, що не буде нею і для майбутнього.

Мистецтво перестає бути мистецтвом, як тільки наша свідомість починає сприймати його як мистецтво.

В державі суспільство зобов’язане жертвувати частиною власного егоїзму заради благополуччя більшості. Безпосередньою метою держави є стабільність, досягнення спокою.

Мелодія – єдина форма музики; без мелодії музика немислима, а музика і мелодія нерозривні.

І дитини, і друга ми любимо лише в тому випадку, якщо ми взагалі вже вміємо любити. А цього чоловік вчиться у жінки.

Народ становлять ті, хто думає інстинктивно. Народ поводиться несвідомо і на цій підставі природно-інстинктивно.

Я захоплювався віртуозом-виконавцем, але проклинав віртуозність.

Те, що не може бути правдою для теперішнього часу, що не буде нею і для майбутнього.

З тих пір як завелися у нас знавці мистецтва, саме мистецтво пішло до біса.

Геніальність сама по собі дає так незмірно багато, до чого ще й щастя?

Якось увечері я почув Бетховена, мене кинуло в жар, я захворів гарячкою, а видужавши, став музикантом.

Щасливий той геніальний художник, якому жодного разу не посміхнулося щастя!