Цитати з фільму Сволота – Нас за законом навіть судити не можна! Судити не можна. Шльопнути можна.
Боже мій, це ж діти! Діти! Що за війна? Що ж ми все робимо?
А того, якому програв? Куди подіти? А нікуди. Туди ж закопати … Що значить “закопати”? Адже він живий! Ваші проблеми. Моя відповідальність. Закопати.
Такого хлопця завалив, мокрушнік !!!
Все курите, на висоті і так дихати нічим … засранці.
Ти жид або армяшка? І те і інше. Значить, жид.
Антон Вячеславович. Чи не “громадянин начальник”. Є, Антон В’ячеславович, громадянин начальник …
Ні любові, ні туги, ні жалості …
Не чекайте від них ні страху перед вами, ні поваги до вас.
І постарайтеся, по мірі можливості, не повертатися до них спиною.
Все, чого ви їх навчите, в найнесподіваніший момент може обернутися проти вас. Питання є?
А ти то звідки про 37-ий викопав? А я шо, з хмари впав?
Вони безжальні убивці …
А зараз, Антон В’ячеславович, час таке! Ні в чому не можна бути впевненим! Малолітній бандит-філософ? Це щось новеньке …
Я йому ще в буру програв. А картковий борг для злодія … Самі знаєте.
Батько … А, що таке батько, громадянин начальник?
Ось і побачилися ми … Тяпкин Валентин Петрович …
Без суду не маєте права! Я малолітка!
Дурень ти, Чернов. Просися в колонію. У колонії я був. На фронт хочу.
Тяпа … Слухай … Ти йди. Іди. І не повертайся за мною.
Че розвісив-та? Пацани повернуться-в чисте одягнуть.
Вони нас на забій посилають! Фріци розбиратися не будуть: діти – не діти!
Вони не бояться ні Бога і ні Чорта, ні навіть радянської влади.
Ніяких прізвищ, ніяких звань. Тільки імена і по батькові. А контингент – найкраще називати за прізвиськами.
Пацани, а на фортецю, хтось лазив? Як же, полазиш. Там два вертухая пасуться.
Ти бугор. Ти мазу тримаєш.
Ти і в правду єврей? Про всяк випадок – молдовани числюсь …
Що у тебе, Принц, все “приблизно”! Є речі, в яких ти впевнений?
Живучий, гад.
Ну че поїхали? Полетіли. Заєць.
Чому Антон нам не сказав про це? Напевно, засмучувати не хотів.
Че встали? Тягніть його.
Та не смійте їх більше сволота! Поки ми тут, в горах відсиджуватися будемо, їх потім … згадати ніхто не зможе.
