Оманливий твоєї нерухомості вигляд: ти в безодні покійної приховуєш смятенье, ти, небом милуючись, тремтиш за нього.
Скотившись з гірської висоти, лежав на поросі дуб, перунами розбитий; а з ним і гнучкий плющ, колом його обвитий. Про Дружба, це ти!
В той світ душа перенесе любов і образ милої … Про други, смерть не все візьме; є життя і за могилою.
Усе велике земне розлітається як дим: нині жереб випав Трої, завтра випаде іншим.
От’емлет кожен день у нас або мрію, иль насолоду. І кожен руйнує годину, Драго серця оману.
Кращий друг нам у житті цьому віра в провидіння.
добрий Творця закон: Тут нещастя – брехливий сон; Щастя – пробудження.
Сторінка: 1 2
