Цитати Буніна

Цитати Буніна

Цитати Буніна – Чи не дбайте про рівність в буденності, в її заздрості, ненависті, злом змаганні. Там рівності не може бути, ніколи не було і не буде.

Я хвора з того, що на світ я дивлюся тільки своїми очима і ніяк не можу поглянути на нього як-небудь інакше.

Я нікому нічого не винен, я в борг не займав.

Справжнє кохання ніколи не закінчується шлюбом.

Найбільше ризикує той, хто ніколи не ризикує.

Хто одружується з любові, той має хороші ночі і кепські дні.

Коли кого любиш, ніякими силами ніхто не змусить тебе вірити, що може не любити тебе той, кого ти любиш.

Життя людини виражається у відношенні кінцевого до нескінченного.

Молодість у всякого проходить, а любов – інша справа.

Але ж не важливий предмет чарівності, важлива жага бути зачарованим.

Немає нічого важчого, як розпізнати хороший кавун і порядну жінку.

Все і всі, кого любимо ми, є наша мука, – чого вартий один цей вічний страх втрати коханого!

Я під всякими приводами вселяв їй одне: живи тільки для мене і мною, чи не лишай мене моєї волі, свавілля, – я тебе люблю і за це буду ще більше любити. Мені здавалося, що я так люблю її, що мені все можна, все можна пробачити.

Ймовірно, у кожного з нас знайдеться яке-небудь особливо дороге любовне спогад або який-небудь особливо тяжкий любовний гріх.

Все, все вимагають мого тіла, а не душі …

Якщо людина не втратила здатності чекати щастя – він щасливий. Це і є щастя.

Світ – безодня безодень. І кожен атом в ньому проникнуть богом – життям, красою. Живучи і вмираючи, ми живемо єдиною, всесвітньою Душею.

Невже ви ще не знаєте, що в сімнадцять і сімдесят років люблять однаково? Невже ви ще не зрозуміли, що любов і смерть пов’язані нерозривно?

Чи не Бог, то не Бог нас створив. Це ми Богів творили рабським серцем.

Тільки людина дивується своєму власному існуванню, думає про нього. Це його головна відмінність від інших істот, які ще в раю, в недуманіі про себе. Але ж і люди відрізняються один від одного – ступенем, мірою цієї подиву.

Чи знаєте, на світлі так мало щасливих зустрічей …

Життя є, безсумнівно, любов, доброта, і зменшення любові, доброти є завжди зменшення життя, є вже смерть.

Є жіночі душі, які вічно тужать якоїсь сумної спрагою любові і які від цього самого ніколи й нікого не люблять.

Жінки ніколи не бувають такі сильні, як коли вони озброюються слабкістю.

Будь-яка любов – щастя, навіть якщо вона не розділена.

Кожен раз, коли я переживав любовну катастрофу – а їх, цих любовних катастроф, було чимало в моєму житті, вірніше майже кожна моя любов була катастрофою, – я був близький до самогубства.

Все ритм і біг. Безцільне поривання! Але страшний мить, коли стремленья немає.

Марнославство вибирає, справжня любов не вибирає.

Я бачу, чую, щасливий. Все в мені.

Жінки ніколи не бувають такі сильні, як коли вони озброюються слабкістю.

Я не червонець, щоб всім подобатися.

Жінку ми обожнюємо за те, що вона владарює над нашою мрією ідеальною.

Людське щастя в тому, щоб нічого не бажати для себе. Душа заспокоюється і починає знаходити хороше там, де зовсім цього не очікувала.

Любов вносить ідеальне ставлення і світло в буденну прозу життя, розворушує благородні інстинкти душі і не дає загрубеть у вузькому матеріалізмі і грубо-тваринному егоїзмі.

Є, брат, жіночі душі, які вічно тужать якоїсь сумної спрагою любові і які від цього від самого ніколи й нікого не люблять.