Живуть з тобою в світі хай будуть тисячі, але таємницю свою відкривай з тисячі одному.
Завжди радійте! Від внутрішньої натуги нічого доброго не зробиш, а від радості – що завгодно можна зробити.
Якщо зруйнується сім’я, то скинути держави і розбестяться народи.
Ніщо так не сприяє набуток внутрішнього світу, як мовчання і, скільки можливо, безперервна бесіда з собою і рідкісна – з іншими.
Хто переносить хворобу з терпінням і вдячністю, тому ставиться вона замість подвигу або навіть більше.
З ближніми треба обходитися ласкаво, не роблячи навіть і видом образи.
З душевною людиною треба говорити про людські речі; з людиною ж, мають розум духовний, треба говорити про небесні.
Образи від інших переносити має байдуже і пріобучаться до такого настрою, як би їх образи не до нас, а до інших стосувалися.
Людина повинна звертати увагу на початок і кінець життя своєї, в середині ж, де трапляється щастя або нещастя, повинен бути байдужий.
Коли людина прийме щось Божественне, то радіє в серці, а коли диявольське, то ніяковіє.
Межа чесноти і мудрості є нехитре действование з розумом.
Не повинно без потреби іншому відкривати серця свого; з тисячі можна знайти тільки одного, який зберіг би твою таємницю.
